Законодавством не обмежується кiлькiсть пiдприємств, установ, органiзацiй, де працiвник може працювати за сумiсництвом. Тому він може працювати на одному, двох або бiльше пiдприємствах.
Роботодавці можуть установити такі обмеження внутрішніми розпорядженнями чи узгодити їх у колективному або в трудовому договорах (так само, як і встановити обов’язок працівників повідомляти про наявність або відсутність інших місць роботи).

Водночас відповідно до п. 2 постанови КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 р. № 245 тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати 4-х годин на день і повного робочого дня — у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не має перевищувати половини місячної норми робочого часу. Проте це обмеження поширюється на працівників державних підприємств, установ й організацій.

Якщо працівник працює лише в роботодавців недержавної форми власності, кількість годин, які він може відпрацювати сумарно, нічим не обмежена.
Одночасного виконання роботи за основним місцем роботи й за сумісництвом бути не може, оскільки сумісництвом вважається робота, що виконується у вільний від основної роботи час.

У разі якщо місць роботи багато, можливий варіант працевлаштування за всіма місцями роботи з неповним робочим днем і неповним робочим тижнем. Так, працівник може працювати за основним місцем роботи неповний робочий час. Наприклад, за основним місцем роботи працівник працює лише в понеділок із 08.00 до 13.00, а на інших місцях роботи за сумісництвом — в інший вільний від основної роботи час. При цьому немає вимоги, щоб за основним місцем роботи працівник працював більше годин, ніж за сумісництвом (сумарно чи за одним із них).

Джерело: www.interbuh.com.ua