| Меню сайту |
 |
|
|
 |
| Форма входу |
|
|
|
|
| Календар |
|
|
|
|
| Пошук |
|
|
|
|
| Статистика |
|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
| Вітаю Вас, Гість · RSS |
26.04.2024, 01:05 |
Головна » 2013 » Листопад » 18 » Відкриття меморіалу Солдатові
17:06 Відкриття меморіалу Солдатові |
 16 листопада 2013 року для маленького Славутича відбулася величезна подія - було відкрито меморіал Солдатові.
Це узагальнена назва для кожного, хто загинув у Афганістані, локальних війнах та конфліктах, воїнів-ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС.
Вдень велика зала кіно-концертного комплексу гостинно прийняла усіх охочих, хто захотів відвідати урочистості з приводу відкриття меморіалу. Відбулося нагородження відзнаками, медалями, орденами воїнів-інтернаціоналістів. Подарунком для усіх гостей і мешканців міста став святковий салют. З традиційним привітанням до присутніх звернувся міський голова Славутича Володимир Удовиченко, керівники обласних осередків воїнів-афганців Славутича, Чернігова, Києва, Керчі.
Приємно вразили присутніх вихованці ПДЮТ (Театр танцю та моди), чоловічий колектив військово-патріотичного угруповування військової підготовки "Російське мистецтво", гості концерту - колективи військово-патріотичної пісні "Баграм" (м. Суми) та "Набат" (м.Ічня). Але найбільшим одкровенням не тільки для кожного воїна-інтернаціоналіста, а й для будь-кого, присутнього на урочистостях, був виступ офіцера Афганістану, розвідника, лауреата числених конкурсів Вячеслава Купрієнка (м. Київ) - автора і виконавця. Кожна його фраза западала у серце і відгукувалася у ньому болем. Болем за кожного, хто не повернувся з тієї війни, яку і війною не називали, хоча тривала вона удвічі більше, ніж Велика Вітчизняна (1979-1989 рр.). Болем за сестер, які не дочекалися братів, наречених, які не змогли обійняти коханих, матерів, які досьогодні оплакують своїх синів-героїв. Болем скалічених доль воїнів, які повернулися з тієї війни і ось уже 25 років продовжують "довойовувати" у звоїх снах і маревах.
Слова В.Купрієнка набатом звучали зі сцени: "Багато написано пісень, як анастезія", "Мій Афганфстан - це німий приціл і оцінка людей за запитанням: "Пішов би я з ним у розвідку, чи ні?", "Ми (воїни-афганці) стали совістю безсовісної країни".
  
 
Саме таким мені уявився найкращий урок патріотичного виховання для сучасного покоління. Не інакшим, бо коли я бачила сльози на очах у кремезних чоловіків, скандування зали стоячи героям, - це не можна було порівняти ні з якими лекціями і промовами.
Тож схилимо низько голову перед кожним Воїном, який своїм життям ризикуючи, захищав наше життя! Це потрібно не мертвим, це потрібно живим!
Матеріал підготувала учитель художньої культури Славутицької ЗОШ №3 Турчина С.Л.
|
|
Переглядів: 387 |
Додав: adminslav
| Рейтинг: 5.0/1 |
|
